Як від ерозії страждає родючість ґрунту?
Справді, шалене антропогенне навантаження наприкінці минулого століття зумовило порушення біологічної рівноваги в агроекосистемах, деградацію ґрунтових ресурсів і відтак зменшення їх продуктивності. На Передкарпатті ґрунти дерново-підзолистого типу мають низький уміст гумусу, слаборозвинену структуру, потерпають від інтенсивного змивання. Еродовані ґрунти в тому регіоні становлять мало не третину від усіх. Площа кислих ґрунтів на Івано-Франківщині наближається до двох третин від усіх площ, а відсоток сильнокислих перевищив 15! Більшість бур’янів чудово витримує кисле середовище, відтак і засміченість полів істотно зростає. Найчутливіші культури знижують урожайність через сукупність цих чинників мало не на 50%. Жахливі показники!
Кількість добрива – це один фактор, який змушує хвилюватися. Водночас істотне зменшення внесення органічних добрив – тривожна реальність. Науковці Передкарпаття просто волають про внесення 16,5 т/га ріллі органічних добрив, аби покрити дефіцит гумусу в ґрунті.
Водна та вітрова ерозія: шляхи подолання
На схилах, де розташовано сільгоспугіддя, лінійні форми ерозії – такі як розмоїни, промоїни тощо переходять у більш від’ємні форми (яри, яружно-балкові системи). Чи є вихід з глухого кута тотальної ерозії? Панацея – не панацея, а як варіант можна розглянути залуження еродованих земель бобово-злаковими травами та іншими щільнопокривними культурами. Вочевидь, вони певною мірою сприятимуть відновленню родючості ґрунтів і запобігатимуть деградаційним процесам. Хай, може, це й боляче, та варто вилучити з інтенсивного сільськогосподарського використання деградовані малопродуктивні землі. Надалі варто передбачити їх залуження. Зведення простих (земляних) гідротехнічних споруд здатне стабілізувати гідрологічний режим і деякою мірою запобігти деградаційним процесам ґрунту чи принаймні мінімізувати їх.
Важливим є і недопущення вивезення гравійного матеріалу з гирл малих річок і зміцнення берегів річок із допомогою гідротехнічних і лісомеліоративних заходів. Амбітною метою є бездефіцитний баланс гумусу та поживних речовин у ґрунтах. Що цьому посприяє? Застосування як добрива якнайбільшої кількості побічної продукції рослинництва та сидератів. Звісно, принагідно не завадить збільшення відсотка багаторічних трав у структурі посівних площ.
Також ерозія може бути здолана завдяки вапнуванню кислих ґрунтів – захід, який має здійснюватися просто за замовчуванням. Внесення 5 т вапна на 1 га сівозмінної площі на дерново-підзолистих ґрунтах підвищує урожай озимої пшениці на 5 ц/га, кукурудзи на зерно – на 10, гороху – на 8, цукрових буряків – на 30 ц/га. Вапнування зокрема збагачує ґрунт на калій і магній, на що позитивно реагують майже всі культури, а надто бобові (вика, конюшина) та хрестоцвіті (капуста). І хто сказав, що це дорого? Якщо навіть буде внесено невеличкі дози вапнякових матеріалів (200–600 кг/га), то тривалість їх дії сягне двох років. Більші дози – відповідно більша післядія: й 6 років, і більше. Навіть зовні рослини виглядатимуть краще: на вапнованих ґрунтах маса надземної частини рослин зростає на 30–50%, маса й довжина коренів удвічі-втричі більша порівняно з рослинами на сильно кислих ґрунтах. Якість вирощеної продукції істотно краще, а відтак і прибутки вищі.
