Вирощування ріпаку — досить складний процес. Основна й найголовніша проблема у його вирощуванні, як відзначають практично всі аграрії незалежно від регіону, в якому розташоване господарство, — це отримання сходів. Вирішенню цієї проблеми може допомогти вертикальний обробіток ґрунту.
Як правило, в цей період віднайти хоча б найменші ознаки наявності вологи в ґрунті практично неможливо. Хіба що за винятком полів, яким пощастило «зарядитися» від хороших літніх дощів, а, можливо й гроз. Проте такою «розкішшю» погода нас останніми роками не балує. І залишається лише сподіватися на техніку та технології обробітку ґрунту, які здатні забезпечити максимальний результат роботи не лише за сприятливих погодних умов, а й допомагають отримати стабільно-позитивні показники навіть за такого жорсткого погодного явища, як посуха.
То яка ж технологія виробництва ріпаку найоптимальніша для України? Наперед скажемо, що говорити про якусь одну технологію обробітку ґрунту не можна. Україна — велика держава. Те, що працює на заході країни, наряд чи з таким самим успіхом працюватиме на сході. Так само є свої нюанси застосування виробничих технологій у північних і південних регіонах. Тому якоїсь однієї філософії обробітку ґрунту під цю культуру немає.
Чому думка «Найкращий обробіток ґрунту під ріпак — оранка» не відповідає дійсності?
Це твердження міцно засіло в головах всіх агрономів, які здобували освіту, скажімо так, у минулому столітті. Чому саме за таким принципом тоді навчали секретів виробництва цієї культури? Справа в тому, що ріпак — дуже дрібнонасіннєва культура. Головне завдання під час її висівання — забезпечити надійний контакт насіння із ґрунтом. На той час вітчизняна машинобудівна промисловість не дуже балувала аграріїв нашої держави — на ринку практично не було сівалок, які б дали змогу якісно висівати дрібнонасіннєві культури в необроблене поле. Тому оранка та культивація були чи не єдиним оптимальним варіантом підготовки поля до висівання. Адже ця операція давала змогу загортати всі пожнивні рештки, ефективно боротися з бур’янами і, врешті-решт, отримувати хорошу, принаймні для візуального сприйняття, картинку поля.
Проте слід сказати, що оранка дуже добре працює лише за умови стабільних опадів. Тобто зораний шар ґрунту, образно кажучи, — це губка, яка швидко всмоктує вологу й швидко її віддає. Проте для коріння рослин зораний на 30, максимум — 35 см шар ґрунту є недостатнім. А про зв’язок з нижніми шарами говорити взагалі не доводиться. Створена плужна підошва надійно відрізає доступ коріння до вологи на рівні, що пролягає нижче від зораного шару. Як показує практика, волога, що накопичилась у цьому ґрунтовому шарі за осінньо-зимовий період, буде ефективно використана лише для старту рослин. Далі розпочинається найцікавіше. Всі агрономи та керівники господарств зі сльозами на очах розпочинають просити у небесних сил хоч маленького дощику для того, аби наситити цю «губку». Про оранку в літній період і говорити не доводиться.
Проте за стабільного, рівномірного протягом вегетації культурних рослин, вологозабезпечення ця технологія відмінно працює. Більш того, вона показує найкращі результати порівняно з іншими видами ґрунтообробітку.
Щоб не чекати, доки випаде дощ…
У разі, якщо небесна канцелярія з якихось причин не балує вас дощами, або буває так, що «тут густо, а там пусто». Наприклад, для вашого регіону ви отримали річну норму опадів. Проте всі вони випали не тоді, коли вам потрібно, а, скажімо, в осінньо-зимовий період, то обов’язково слід звертати увагу на мінімальну технологію обробітку ґрунту з обов’язковим глибоким розпушенням та залишанням на поверхні ґрунту пожнивних решток. Рештки мають захищати ґрунт від впливу сонячного проміння та вберігатимуть від випаровування вологи.
Проблеми й переваги, які можуть виникнути під час традиційного обробітку ґрунту, ми розглянули. Тож тепер до вашої уваги — декілька варіантів роботи різними ґрунтообробними знаряддями під час підготовки ґрунту до висівання ріпаку, які сприяють збереженню вологи та рівномірному закладанню насіння.
Обробіток ґрунту за допомогою важких культиваторів або дискової борони чи лущильника. Основні негативні сторони під час підготовки ґрунту під висівання ріпаку цими агрегатами такі:
- недотримання потрібної глибини обробітку (зазвичай — це 3-5 см);
- загортання пожнивних решток на глибину обробітку;
- висушування ґрунту внаслідок перемішування оброблюваного шару ґрунту (частково нівелювати висушування ґрунту можна шляхом висівання ріпаку відразу за проходженням культиватора чи дискової борони, хоча на практиці цього досягти практично неможливо).
Але не слід забувати просту землеробську істину: розпушений шар ґрунту — це насамперед висушений ґрунтовий шар.
Чому вертикальний обробіток ґрунту допоможе врятувати родючість української землі?
Останніми роками на ринку України з’явилися агрегати для вертикального обробітку ґрунту. Вони, на думку багатьох фахівців, що займаються реалізацією та експлуатацією сільськогосподарської техніки, є досить цікавим з точки зору збереження вологи в ґрунті та його підготовки саме під висівання ріпаку.
Для прикладу розглянемо агрегат для вертикального обробітку ґрунту Excelerator від компанії KUHN, а головне — вплив його робочих органів на ґрунт. Для початку доречно буде сказати, що цей агрегат є універсальною машиною, оскільки в його функції входить як вертикальний обробіток ґрунту, так і як лущильник. Для цього конструкція машини має можливість налаштування кута атаки робочих батарей.
Яку роботу виконує Excelerator 8005?
Отже, про все по черзі. На перший погляд, робота, яку виконує агрегат, не помітна оку людини. Адже за мінімального кута атаки не відбувається зміщення ґрунту відносно поверхні та його перемішування. Крім того, після проходження агрегату не досягається повне перекриття робочими органами оброблюваної ділянки поля. Проте основні зміни, завдяки робочим органам Excalibur, відбуваються власне в структурі ґрунту.
Ефект від проходження дисків із мінімальним (практично нульовим) кутом атаки легко можна порівняти з ножем. Якщо вертикально встромити і витягнути лезо ножа з ґрунту, візуально ми не побачимо ефекту від такої дії, проте структура ґрунту навколо леза (читай — робочих органів) буде порушена й зруйнована. Саме такий результат ми отримуємо після проходження агрегату для вертикального обробітку ґрунту. Цей ефект також посилюється тим, що ми маємо незначну відстань між двома дисками (для Excelerator вона становить 20,3 см), які з обох сторін впливають на смужку ґрунту між ними. Саме цей ефект дає змогу в подальшому легко зруйнувати необроблені гребені фінішними робочими органами або навіть робочими органами сівалки.
Також слід зауважити, що необроблені гребені з порушеною структурою ґрунту утворюються тільки на перезволожених ґрунтах. Якщо ж працювати в умовах стиглого ґрунту, то після проходження агрегатів ми отримуємо повністю рівномірно оброблений шар на встановлену глибину. Тобто ми маємо змогу обробити ґрунт на потрібну глибину виходячи з технології обробітку ґрунту, а не з технічних можливостей машини. Справа в тому, що робочі органи дискових лущильників чи борін, як правило, мають випуклу форму. Їхня робота полягає у вирізанні та перемішуванні ґрунту на глибину обробітку. Проте перекриття між проходами дисків відбувається на глибині не менше ніж 5-7 см залежно від діаметра й розташування дисків. І головне — за неправильного налаштування агрегату або бажання обробити ґрунт мілкіше, ніж може машина, можливе утворення незруйнованих і незрушених гребенів. Тобто ми отримаємо хвилясту поверхню, не придатну для подальшого висівання.
Особливості процесу вертикального обробітку ґрунту
Вертикальний обробіток ґрунту має свої специфічні особливості, тому, відповідно, агрегат під нього теж повинен відрізнятися від інших машин. Слід бути відвертими: залежно від умов та стану ґрунту, за їхньою допомогою не завжди вдається отримати ідеально підготовлений ґрунт за один прохід. Проте це не означає, що одне поле за короткий проміжок часу (перед висіванням) потрібно обробити два, а то й більше разів. Мається на увазі, що коли ми вертикальний обробіток ґрунту використовуємо в господарстві вже не перший рік, то потрібно змінювати напрямки його руху відповідного агрегату полем. Тобто з осені або навесні (під попередник) ми проводимо роботу по одній діагоналі поля, потім виконуємо лущення стерні попередника по іншій діагоналі. Нарешті, вже безпосередньо перед висіванням ріпаку проводимо обробіток ґрунту в напрямку, в якому висіватимемо цю культуру.
Позитивні та негативні моменти використання вертикальногої обробітку ґрунту
Є приклади роботи агрегатів для верти-тілл в одному з агропідприємств Одеської області, коли агровиробникам доводилося готувати ґрунт перед висіванням у три (!) проходи, що, на перший погляд, економічно невигідно. Після трьох проходів солома була подрібнена і лежала на поверхні грунту, як мульча, що захищає грунт від черезмірного перегрівання сонячним промінням. Завдяки тому, що робочі органи не вивертають вологий грунт на поверхню, що не дає його пересушити, насінина закладається в комфортні умови. Навіть після триразового проходження агрегату підготувати ґрунт цим агрегатом виявилось дешевше порівняно з традиційною технологією. Адже витрата палива Exelerator за мінімального кута атаки становить 4-5 л/га. Отже, за такої технології у господарстві гарантовано отримали вирівняні сходи ріпаку.
Ми вже говорили, що великого візуального ефекту під час лущення стерні не побачимо — всі зміни відбуваються безпосередньо в ґрунті. Агрегат, розпушуючи ґрунт, також забезпечує відмінне руйнування зв’язків між корінням рослин і ґрунтом і водночас залишає на поверхні практично 100% пожнивних решток. Останні додатково захищають ґрунт від небажаного впливу сонця та сприяють затриманню вологи. Це дуже важливий ефект, оскільки насінина ріпаку дуже дрібна і для її проростання потрібен надійний контакт із ґрунтом, а не із соломою, яку за іншого виду обробітку просто загортають на глибину обробітку.
Другим позитивним моментом, коли стерня попередника зрушена, але не загорнута в ґрунт, є стримування швидкості вітру біля поверхні ґрунту. Це сприяє зниженню випаровування вологи. За випадання дощу залишена стерня слугує своєрідним бар’єром, що перешкоджає заплескуванню ґрунту та унеможливлює утворення ґрунтової кірки.
Агрегати для вертикального обробітку ґрунту обробляють землю за допомогою дискових ножів, култерів або інших робочих органів, які рухаються в тому ж напрямку, що і трактор. Такі робочі органи, що обробляють землю, викликають менші зрушення в ґрунті, ніж лапи, оскільки култери котяться по ґрунту під час того, як розрізають ґрунт. Лапи, навпаки, необхідно протягувати через ґрунт, що може спричинити більше порушення структури ґрунту.
Глибоке розпушення як основний обробіток ґрунту під ріпак
Але слід бути відвертими: ріпак має стрижневу кореневу систему й позитивно реагує на збільшення глибини обробітку. Для накопичення вологи (особливо актуально для господарств, які працюють у посушливих умовах) ефективним технологічним прийомом є глибоке розпушення (на 35-45 см) та безполицеве розпушення ґрунту на глибину 30-35 см.
І найголовніше — цю технологічну операцію слід проводити не безпосередньо перед висіванням ріпаку, а ще з осені, під підготовку ґрунту для висівання попередника.
Для виконання цих операцій можна використовувати як комбіновані диско-лапові агрегати, Kuhn Krause DMR так і одноопераційні глибокорозпушувачі Kuhn Krause Ripper 4830. Особливістю роботи цих агрегатів є розпушення ґрунту та його перемішування з пожнивними рештками лише у верхній частині, де зосереджена основна кількість бактерій і мікроорганізмів, які розкладають органічну масу. До того ж за виконання обробітку ґрунту на однакову глибину витрати палива в цих агрегатів на 15-20% менші, порівняно з оранкою, і водночас вони забезпечують на 20% більшу продуктивність.
Справжній агрегат для вертикального обробітку ґрунту
На ринку України є безліч агрегатів, які пропонуються з «нік неймом»: агрегат для вертикального обробітку ґрунту. Проте потрібно усвідомлювати, що привабливий багатообіцяючий ярлик на практиці не завжди відповідає суті свого призначення. Тому слід чітко розуміти принцип роботи цього виду техніки. Головна технологічна особливість полягає в тому, що вертикальний обробіток ґрунту вимагає, щоб в агрегаті робочі органи працювали строго вертикально. Тобто входити та виходити з ґрунту чітко перпендикулярно до його горизонту і таким чином створювати вертикальні розломи ґрунту, а не зсувати його вбік.
Ринок сільгосптехніки пропонує машини, які оснащені рівними або хвилястими дисками, проте кут їхньої атаки щодо напрямку руху машини становить від 10…20°. Звісно, ці машини якісно виконують свою роботу і заслуговують на увагу, проте слід розуміти, що вертикальний обробіток ґрунту ніяким чином не є їхньою сферою діяльності.
