Книжки з методики управління неабияк популярні у бізнес-спільноти назагал і в агробізнесменів. Однак хай як вправно модерний керівник агропідприємства навчиться оперувати кадрами в своєму розпорядженні, йому вкрай важливо опанувати іншу науку управління – управління рослинними рештками. Якщо не дізнати її тонкощів, то реалізувати потенціал свого найродючішого в світі ґрунту буде нелегко. Різні підходи є до цієї проблематики, дехто навіть не надає великого значення питанню – як керувати рослинними рештками (невігласи, щоправда, свої погляди голосно не артикулюють, але вчиняють згідно з ними, ніде правди діти). А даремно.
Викладене нижче я почув на Тернопільщіні. Й, вважаю, до цього досвіду тамтешніх практиків варто дослухатися, адже повні засіки яскраво свідчать про слушність їх аргументації.
Чому варто рівномірно розміщувати рослинні рештки
Отже, в чому полягає підхід? Наріжний камінь – рівномірно розміщенні пожнивні рослинні рештки на поверхні ґрунту без будь-якого загортання (загортання може спричинити, за оцінками різних науковців, 25–30 т/га втрат ґрунту, а от за No-Till ця цифра буде мінімальною – менш як 5 т/га). Пожнивні рослинні рештки мають основну функцію – фізичний захист поверхні ґрунту й агрономічно цінних макроагрегатів у поверхневому шарі від руйнації складовими водної і вітрової ерозії (кінетична енергія крапель дощу; поверхневе стікання води; руйнівні цикли ґрунту – замерзання/танення; зволоження/висихання; сила та швидкість вітру).
У разі, якщо рослинні рештки не вкривають поверхню поля, то шлях до пустелі взагалі-то не таким уже й коротким вийде. Та прокладати шлях варто в зворотньому напрямку.
Швидка деструкція соломи? Ні, натомість її збереження на поверхні ґрунту, щонайменше до формування достатнього покриву ґрунту рослинами, що вегетують. Це забезпечує оптимальний мікроклімат для ґрунтової біоти й рослин. У будь-якому разі ви повинні мати або рослинність, або її рештки. Так біологічна активність у ґрунті не завмиратиме.
Водна ерозія - загроза для майбутнього врожаю
Весна в розпалі, сніги (ну, там, де вони, звісно, були, хоча, наче, й у сезоні-2020/21 гріх скаржитися на Божу неласку) швидкоплинно перетворюються на воду. Водна ерозія насувається неабиякою проблемою. У максимальному захисті ґрунтів від водної ерозії й надто в разі швидкого сходу талих вод під час раптового танення, напрочуд важливу роль відіграє густа, не пошкоджена механічним обробітком коренева система відмерлих рослин, що відчутно посилює протиерозійну стійкість ґрунтів.
Корінь оптимізації полягає в корінні рослин! Сформована та механічно непошкоджена система біопор коріння і дощових черв’яків із захищеною пожнивними рештками поверхнею ґрунту оптимізує водно-повітряний і тепловий режим ґрунту та наближає агроекосистему до природних біоценозів. Додам, що біопори – це одна з трьох категорій пористості ґрунту (дві інші – це мікро- та макропори), а саме простори між частинками ґрунту, створеними дощовими черв’яками, іншими комахами або вони розкладаються корінням рослин. Ці пористості можуть істотно збільшити швидкість проникнення води й поживних речовин у чорнозем.
Приорювання соломи на глибину для посилення гумусоутворення за анаеробних умов – вельми сумнівна річ. Її доцільність повсякчас спростовувала прогресивна наука. Проте послідовники цієї «дитячої помилки», на жаль, є (і такі випадки аж ніяк не поодинокі). Шкода…
Спалювання трави - це знищення цілостності ґрунту та екології
Ну, й наостанок про проблему, для якої саме це слово буде заслабким визначенням. Це навіть не проблема, а біль, від якої страждає український чорнозем. Паліям – не місце на наших ланах!
Досить уже знущатися над землею-годувальницею!
